вівторок, 29 вересня 2009 р.

Документ на який не реагують правоохоронні органи

Розглянуто Колегією Рахункової палати

25.01.2008

Економія на екології - ризики
нових надзвичайних ситуацій

До середини 90-х років ХХ століття на Львівщині активно працювали Роздільський, Подорожненський і Яворівський сірчані кар'єри, а також Немирівській рудник підземної виплавки сірки та Стебницькі калійні шахти. З 1993 року, внаслідок обвального падіння ціни на сірку, рудники стали нерентабельними. Скоротився, а з часом і зовсім припинився видобуток калійних солей. Підприємства, як такі, перестали існувати, однак припинення їх функціонування породило масу проблем: кар'єри, що осипаються, карстові провали, понівечені гірничими роботами землі, порушену екологічну рівновагу. Нарешті, майже десять років потому, у 2003 - 2004 роках Кабінетом Міністрів України були затверджені проекти ліквідації зазначених об'єктів.
Фахівцями Рахункової палати було проведено аудит ефективності використання коштів державного бюджету, які виділялися у 2006 - 2007 роках на реструктуризацію та ліквідацію об'єктів підприємств гірничої хімії у Львівській області і здійснення невідкладних природоохоронних заходів. Аудит проводився у зоні діяльності Роздільського і Яворівського ДГХП "Сірка", ДГП "Подорожненський рудник" та Стебницького ДГХП "Полімінерал".
Результати аудиту свідчать, що проблеми, які залишили по собі фактично неіснуючі підприємства, не тільки не вирішуються, а й поглиблюються.
За висновками Колегії Рахункової палати, Мінпромполітики та Мінприроди у 2005-2007 роках, всупереч вимогам чинного законодавства, профінансували видатки на реструктуризацію та ліквідацію підприємств гірничої хімії і природоохоронні заходи у зоні їх діяльності на території Львівської області в сумі 50 мільйонів гривень за відсутності відповідної державної цільової програми, яка б визначала джерела фінансування, державного замовника та виконавців, відібраних на конкурсних засадах. Як наслідок, мета, на яку виділялись кошти державного бюджету, не досягнута.
Міністерством промислової політики не було визначено джерел фінансування затверджених у 2003-2004 роках проектів з реструктуризації та ліквідації об'єктів підприємств гірничої хімії у Львівській області. Це призвело до невиконання проектних обсягів робіт у встановлені терміни, у першу чергу, через мізерне залучення інших джерел, в яких питома вага участі місцевих бюджетів Львівської області становила лише 2 відсотки. Незважаючи на невідкладність природоохоронних заходів, на початок IV кварталу 2007 року рівень фінансування становив лише 38 відсотків, відповідно, рівень виконання проектів удвічі менший, ніж заплановані показники.
Недостатнє фінансування спричиняє зрив термінів виконання робіт, подорожчання проектів ліквідації гірничо-хімічних підприємств, а отже - додаткове навантаження на державний бюджет, неефективне використання його ресурсів.
Внаслідок неналежного контролю з боку Мінпромполітики і Мінприроди, гірничо-хімічними підприємствами Львівської області та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області при використанні коштів державного бюджету допущено порушення вимог законодавства та неефективне управління коштами у загальній сумі 37 мільйонів гривень або понад 65 відсотків від загального обсягу використаних коштів.
Невизначеність і недостатність джерел фінансування робіт, передбачених проектами, зумовлює порушення календарного графіка їх виконання,  невирішення та загострення екологічних і соціально-економічних проблем, причиною яких є ліквідація підприємств гірничої хімії. Створені при цьому ризики можуть мати надзвичайні і непрогнозовані наслідки.
Так, в зоні діяльності  Роздільського ДГХП "Сірка", через відставання будівництва каналу до р. Дністер, затримується скидання води, внаслідок чого можливе затоплення місцевості, у тому числі і ємності із забрудненими водами, з подальшим ризиком їх потрапляння у Дністер. 16 тисяч тон небезпечних відходів (гудронів), які залишились на території цього підприємства, забруднюють стоками одне з озер майбутньої рекреаційної зони та створюють умови для їх обвалу в озеро.
Відставання робіт з рекультивації територій рудників підземної виплавки сірки в зоні діяльності Яворівського ДГХП "Сірка" призводить до забруднення поверхневих і підземних вод, погіршення якості води в озері, показники вмісту сірководню у глибинних водах колишнього кар'єру, а тепер озера, у 4-9 тисяч разів перевищують гранично допустиму концентрацію.
В зоні діяльності Подорожненського рудника повільне заповнення кар'єрної виїмки водою створює умови для великомасштабних зсувів. Проте будівництво водозабору, який мав би швидкими темпами заповнювати кар'єр, припинено.
На Стебницькому ДГХП "Полімінерал" через затоплення дренажними водами знаходиться на межі екологічної катастрофи рудник № 2. Руйнування стін камер шахти може спричинити провал земної поверхні. Розвиток карстоутворень призвів до просідання земної поверхні у кварталі індивідуальної житлової забудови у м. Стебнику та створює загрозу руйнування автодороги Дрогобич-Трускавець і розташованих поруч комунікацій.
По Роздільському і Яворівському ДГХП "Сірка" не проведено відселення із зсувонебезпечних і карстопровальних зон мешканців 46 будинків, у тому числі 20 аварійних. При цьому у будинку, збудованому для вказаних цілей у м. Новояворівську за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, лише 18 квартир надано таким особам, а решта - 14 квартир, вартістю 1,1 мільйона гривень, надано громадянам, які до цієї категорії не відносяться.
Про результати проведеного аудиту поінформовано Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України. Висновок Колегії Рахункової палати надіслано для відповідного реагування Міністерству промислової політики України, Міністерству охорони навколишнього природного середовища України та Львівській облдержадміністрації.

середу, 2 вересня 2009 р.

Ситуація що створилася навколо Стебницького ДГХП «Полімінерал», як це не парадоксально звучить водночас і проста і складна

Ситуація що створилася навколо Стебницького ДГХП «Полімінерал», як це не парадоксально звучить водночас і  проста і складна. А чому саме так ?
Проста бо ні в якому разі не можна було приймати концепцію «мокрої» консервації рудника №2 підприємства, бо така консервація цілком не придатна для соляних ( в тому числі і калійних ) копалень, тим більше у випадках коли в копальню попадає вода із поверхні. Світова та й вітчизняна практика не знає таких методів консервації. Бо така «консервація» це насправді ліквідація соляної шахти. Так наприклад ліквідовується відпрацьована копальня в Калуші  - вона заповнюється спеціально підготовленими насиченими соляними розсолами із хвостосховища, і навіть тут, при постійному моніторингу процесу затоплення як з поверхні так і з копальні є прояви карстових провалів…
У випадку Стебника термін « мокрої» консервації придумав Львівський ВАТ «Гірхімпром» ( сьогодні практично приватне підприємство) який хоч і завжди був ген проектувальником Стебника, ніколи не мав в своєму складі науковців калійщиків ( бо основна спеціалізація його була пов’язана із сіркою і ще донедавна він називався ВНДІ «Сірка»), а тому всі технічні завдання отримував від ВНДІ Галургії (м.Ленінград) та його  філії в Калуші. В умовах незалежної України, коли фактично були розірвані науково-технічні зв’язки із Росією, у нас не лишилося достатнього наукового потенціалу в галузі добування та виробництва калійних добрив. В цих умовах «Гірхімпром» пролобіював прийняття рішення про « мокру» консервацію рудника №2 в Стебнику. Чому саме таке рішення – відповідь дуже проста – банальне проїдання бюджетних коштів. Адже було цілком очевидно що рудник буде ліквідовано, але згідно чинного законодавства ліквідувати копальню в якій ще не відроблені запаси корисних копалин забороняється ( в руднику є що достатньо запасів руди , тільки відкритих 8 млн тн) – тому й придумали «мокру» консервацію. Хоча сьогодні керівники «Гірхімпрму» вже відкрито говорять про ліквідацію рудника і вимагають що раз більше грошей із бюджету.
Складність же ситуації з рудником полягала саме в марудній повсякденній роботі із проведення процесу сухої консервації та виконання природоохоронних робіт ( які до речі фінансувалися із бюджету ще з радянських часів, бо ще з01.01.88р підприємство було зупинено на реконструкцію). Проект перехоплення води поступаючої в копальні ,її відкачка в хвостосховище та подальшу утилізацію в відпрацьовані газові родовища поблизу с.Кавсько Стрийського району пройшли всі експертизи ( в тому числі і міжнародні) і успішно реалізовувалися за винятком закачки в с.Кавсько (хоча самі скважини глубиною 1800м та трубопровід довжиною 26 км було споруджено і здано в експлуатацію). Суха консервація рудника давала можливість зберегти запаси руди для потенційного інвестора ( вітчизняного чи закордонного ) і контролювати процеси карстоутворення. Ще раз наголошу що потенційні інвестори які приходили на підприємство( а це потужні калійні фірми з Італії та Північної Америки) повністю схвалювали роботи із сухої консервації.
Цілком очевидно що умовах що склалися в Україні,  багатьом людям які мали відношення до проблем Стебника   було вигідніше не мати головної болі із проведенням відповідальних робіт по сухій консервації і т.д.   Значно вигідніше топити копальню, яка до речі на сьогодні і топиться то сама ( на сьогодні десь приблизно на 70 – 75 %, точних відомостей нема , бо цей процес є фактично некерований). При цьому отримуючи значні кошти із бюджету задоволені всі причетні до цього процесу – ДГХП «Полімінерал», ВАТ «Гірхімпром», Мінпромполітики і т.д. А от навколишнє середовище ( і населення і природа) навряд чи з цього задоволене – карстові прояви стають щораз частішими та загрозливішими, так недалеко і до техногенного землетрусу…
Що ж робити в ситуації що склалася на сьогодні ?  Як мінімізувати екологічні та соціально-екологічні наслідки? На мою думку є тільки один вихід - створення на базі «Полімінералу» нового високорентабельного виробництва калійних добрив, яке би взяло на себе вирішення всіх цих проблем. Так роблять в цілому світі. Так було вирішено, після всебічних аналізів, ще в 1988р.
Для цього потрібне негайне втручання держави на цілком іншому якісному рівні, бо сьогодні фактично та ж держава фінансує потенційну техногенну катастрофу, наслідки якої сама й буде ліквідовувати. Що ж це значить– а це значить створення незалежної комісії, із залученням іноземних фахівців, для проведення експертизи згаданого проекту «мокрої» консервації  і цільового використання грошей які були  виділені на його реалізацію. За результатами роботи комісії прийняття відповідного зваженого рішення про подальшу долю «Полімінералу». При необхідності виробництва калійних добрив державі , проводити реконструкцію за кошт бюджету, в іншому разі віддати іноземному інвестору.
P.S. Сьогодні вже ніби йде процес приватизації, та з причин про які можна тільки здогадуватися він дивно затягується… Не вигідний комусь, ой як не вигідний іноземний інвестор , він же не буде мовчати про все що побачить, а можливо не побачить на підприємстві, так як наприклад 26км трубопроводу до с. Касько та поглинаючих скважин в ньому, які банально за безцінь продали…
З повагою З.Варивода