вівторок, 13 березня 2018 р.

Чи таки буде екологічна катастрофа в Стебнику?

В опублікованій недавно статті «Судний день в Стебнику» йдеться про загрозу техногенної екологічної катастрофи, яку спричинить незворотність процесів, що відбуваються на руднику №2 ПАТ «Стебницьке ГХП «». Про причини, які привели до сьогоднішньої ситуації, говорилося вже давно і достатньо повно (охочих довідатись про це відсилаємо хоча б до відповідних сайтів чи статей, наприклад «Техногенна катастрофа руками патріотів» чи «Сумний ювілей» і т.д.). …
Несподіваним підтвердженням того, що неприємностей слід чекати вже скоро, стали дві події, які сталися буквально за кілька днів після виходу статті. Відбулися вони в місцях, розміщених географічно далеко одна від одної та маючих різну, так би мовити фізичну суть, – але тим не менше вони дають нам розуміння невідворотності катастрофи в Стебнику. Це аварія на калійному руднику Солікамськ-2 компанії«Уралкалій» в Пермському краї Росії та землетрус в Румунії в сумнозвісній сейсмонебезпечній зоні Вранча ( його відчули досить сильно і на півдні України). Тут цілком доречно нагадати, що водопритоки на руднику №2 з`явилися саме після так званого «Бухарестського землетрусу» в тій же Вранчі. Тоді внаслідок сейсмологічних процесів і почалася багаторічна природоохоронна епопея в Стебнику. Хотілося б зауважити, що з самого початку водопритоків ситуація трималася під контролем, виконувалися всі необхідні природоохоронні заходи. Та на жаль волюнтаристське рішення про затоплення рудника, під лозунгами його консервації, відповідно до розробленого Львівським інститутом «Гірхімпром» «Комплексного проекту консервації рудника №2 та рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал»» привело до його фактичної ліквідації і безповоротної втрати запасів руди, що в ньому знаходилися (а це біля 300 млн тн – майже половина запасів всього Стебницького родовища).
Як вплине нинішній землетрус у Румунії на ситуацію в Стебнику, поки що можемо тільки здогадуватись – відповідного моніторингу на підприємстві практично не ведеться. Але те, що наслідки можуть бути невтішні видається цілком очевидним. До речі, землетруси у Вранчі мають тенденцію до повторних поштовхів, так що все ще попереду…
Інша подія сталася в Солікамську і одразу порвала весь російський Інтернет, – це величезний провал в зоні діяльності рудника Солікамськ-2, який утворився внаслідок різкого притоку солоної води, що прорвалася в його підземні виробітки. Здавалося б, - а що нам до того, це десь там в Росії – то їх проблеми, тим більше зараз у ці непрості часи наших взаємин. Але ж ми маємо чітко усвідомлювати, що аналогічна ситуація може статися і в нас – бо і стебницькі калійні рудники, як і російські, проектувалися та будувалися ще в радянські часи за одними і тими ж критеріями, та й природа процесів на калійних рудниках однакова – що в Пермі, що в Стебнику, що в Америці чи Німеччині. Подібні аварії не є новиною для калійних рудників (як зрештою і соляних). Та завжди вони приводять до серйозних матеріальних втрат (часом і людських) і несуть загрозу навколишньому середовищу. В тому ж Солікамську та Березниках ( місто поблизу Солікамська, де також розміщені калійні рудники, вже було кілька випадків загибелі рудників. Ось як це відбувалося :
- 1986 рік – на руднику 3 в Березниках в січні появилися водопритоки, а в березні рудник був вже затоплений. Сьогодні на його місці утворилося озеро.
- 1995 рік – поблизу рудників 1 і 2 в Солікамську за декілька секунд утворився провал на поверхні глибиною 4 м та площею 950 м на 700 м. Причиною названо землетрус силою 4 бали. Загрозу затоплення тоді вдалося відвернути (як тепер виявилося на майже 20 років, адже саме рудник 2 зараз затоплюється ).
- 2006 рік – в жовтні на руднику 1 в Березниках появилися перші невеликі водопритоки, через 10 днів кількість водопритоків досягла в1.2 тис м3 на добу (співмірно із величиною водопритоків у Стебнику на руднику 2). А в липні наступного року рудник вже був затоплений. Зараз на його місці утворилося озеро. Наслідки аварії були досить серйозні – пошкоджено до 25 багатоквартирних житлових будинків, дитячі садки, школи, було пошкоджено колії федеральної залізниці, – в результаті було переселено біля тисячі осіб та прокладено нову залізничну вітку довжиною 93 км. Прямі збитки становили 7.8 млрд.руб. А непрямі склали 20 млрд.руб – через упущену вигоду та втрату запасів руди у кількості більш як 400 млн.тн (кількість втрачених запасів також співмірна із кількістю безповоротно втрачених запасів руди на руднику 2 у Стебнику ).
- 2014 рік – 18 листопада появилися перші водопритоки, які швидко досягли величини 5 – 6 тис. м3/добу. До такої кількості поступаючих до гірничих виробок водопритоків рудник виявився не готовим і почав швидко затоплюватися. Під загрозою затоплення опинився і рудник Солікамськ-1, – його виробки знаходяться поруч з аварійними виробками Солікамська 2 (десь 200 м), – їх розділяють бетонні перемички, що, на думку багатьох спеціалістів, аж ніяк не гарантує 100% безпеки ( і в Стебнику рудник 2 та рудник 1 розміщені також поруч їх виробки розділяє досить тонкий так званий охоронний цілик). На сьогодні керівництво компанії «Уралкалій», якій належать всі калійні рудники в Солікамську та Березниках, здається, вже змирилося із втратою рудника. За свідченням спеціалістів, механізм загибелі рудника запустила аварія, яка сталася ще в 1995 р. Майже 20 років грунтові води розмивали захисні соляні пласти і нарешті добралися до виробок рудника. По суті над виробками було підземне озеро, води якого зараз і прорвалися в ці виробки. На місці ж цього озера утворилася пустота. Під своєю вагою грунт почав провалюватися і утворилася гігантська воронка, яка буде швидко зростати. Місцеві жителі, за свідченнями преси, вже з 10 років тому зауважили просідання грунту та покинули ці місця. За тими ж свідченнями преси, шахтарі цього рудника ще у вересні місяці зауважили ознаки наближення небезпечної ситуації, та як це часто буває і в нас, відповідні посадові особи цим знехтували.
Описані вище події дають нам змогу зробити деякі висновки і по стану справ в Стебнику. І тут і там першопричиною катастроф були природні явища – землетруси, специфіка геологічної будови надр, наявність потужних підземних водоносних горизонтів (значно більших на Уралі – там до рудників впритул прилягає потужна ріка Кама – звідси і більша кількість аварій). Не останню роль відіграли і прорахунки при проектуванні, будівництві та експлуатації (взяти хоча б розміщення занадто близько один до одного рудників, чи хронічне недовиконання закладки вироблених пустот рудників).
Наведені факти, з великою долею ймовірності, свідчать, що до руйнації рудника 2 «Полімінералу» та пов’язаних з цим наслідків залишилося не так вже й багато часу. Але при всій вражаючій подібності розвитку аварійних ситуацій в Пермському краї та в Стебнику є одна суттєва відмінність. Ця відмінність полягає в тому, що аварійні ситуації на «Уралкалії» розвивалася в основному за рахунок природних факторів ( хоча повністю виключити людський фактор теж не можна) – на «Полімінералі» ж розвитку аварійної ситуації сприяв саме людський фактор, використовуючи при цьому державні бюджетні кошти.
Згадаймо же знову кінець 2001 року: в ситуації, коли відбувалася суха консервація рудника 2 та контролювалися водопритоки в рудник, під надуманим приводом відключення руднику 2 електроенергії, приймається рішення про його мокру консервацію. Блискавично розробляється та затверджується Кабміном України ( до речі прем`єром був тоді В.Янукович) вже згадуваний «Комплексний проект …» та виділяються із бюджету кошти на його реалізацію, але вже в 4-5 раз більші, ніж на суху консервацію – і пішло і поїхало. Кошти, ясна річ, як у нас водиться, не завжди використовувалися за призначенням (про це свідчать неодноразові акти Рахункової палати). А що ж діялося в цей час із рудником? А рудник, некеровано затоплюючись, впевнено прямував до катастрофи.
Серйозний моніторинг процесів, що проходить у виробках і понині – відсутній. Порівняно недавній моніторинг процесів карстоутворення на поверхні рудника 2, проведений за рахунок європейського гранту в рамках проекту «MАBUWU» німецькими спеціалістами літом 2010р за допомогою методів геофізичної та сейсмічної розвідки підтвердив інтенсивний розвиток карстових процесів, які власне і спричиняють провали земної поверхні. Та чомусь результати цих досліджень у нас ніби засекречені і недоступні для широкого загалу ( хоча в Німеччині вони опубліковані).
Тому, користуючись нагодою, подивіться що коїться буквально у нас під ногами (див.світлин):
На одній з них схематично показаний карст, який утворився під землею на гірничому відводі рудника 2 в районі автодороги Дрогобич – Трускавець

та провали, які утворювалися під його дією в різні роки та знимки тих провалів –к1.к2.к3.
На інших – результати досліджень німецьких спеціалістів, які повністю підтверджують наявність підземного карсту, по простому порожнин об’ємом орієнтовно 2 -2.5 млн.м3).
Поряд з тим широкому загалу добре відомо про недостатнє фінансування проекту «Консервації рудника 2…». Це постійні «мантри», які виголошували беззупинно як представники «Полімінералу», так і проектанти (львівський інститут «Гірхімпром») - вимоги виділити додаткові кошти з бюджету. А як їх використати, то вже відома справа… Бо ж справді, а що зроблено за12 років? Чи став безпечнішим рудник 2? – Та ж ні, ситуація стала тут просто загрозливою і зовсім неконтрольованою. Цілком очевидно, що рудник 2 ми вже втратили безповоротно. Не покращила ситуацію і приватизація «Полімінералу».
Новий власник (який до речі є правонаступником як прав так і зобовязань ДГХП «Полімінерал», тож буде нести повну відповідальність за всі наслідки загибелі рудника), поки що не зумів виправити ситуації. Більше того, не спостерігається жодних серйозних зрушень в цій справі.
Про бездіяльність нового власника заговорили вже й у Львівському територіальному управлінні «Держгірпромнагляду» та Львівській ОДА в особі «Департаменту екології та прирдніх ресурсів». Вже навіть найближчим часом, а саме 4.12.2014р скликається форум разом з торгово-промисловою палатою «Екологічні проблеми від діяльності гірничо-хімічних підприємств на території Львівської області». Все це, звичайно добре, але ж згадаймо, скільки вже було різних нарад за ці 12 років… Тому цілком логічно виникає одне незручне та резонне питаня до владних структур – а де ви були тоді, коли приймалося завідомо хибне рішення про мокру консервацію рудника 2 «Полімінералу»?
Варто нагадати, що це рішення приймалося не без вашого відома кулуарно, – без належного обов’язкового громадського обговорення, без врахування інших думок спеціалістів та експертів, можливо й міжнародних, адже підприємство розташовано поблизу кордонів Європи. Єдине, що ви робили – то помагали вибивати кошти з бюджету, які справно «освоювалися» підприємством та проектним інститутом. А вже саме використання коштів лишалося поза кадром – чи ефективно вони використовувалися чи йшло їх банальне відмивання.
Здається, останнє твердження більш справедливе, бо сьогодні по простому «маємо то. що маємо – і нема тому ради…».
І що далі?

Сонце в тумані. Стебник

При чому тут сонце та ще й в тумані та ще й в Стебнику може спасти на думку тому, хто захоче прочитати цей матеріал . А при тому, що дуже це нагадує реальні події у ПрАТ«Стебницьке гірничо-хімічному підприємстві «» Бо як сонце висвічує всі негаразди на поверхні землі, а туман, навпаки, прагне їх приховати, так і в Стебнику. Тільки не сонце, а катастрофічний провал земної поверхні в зоні гірничого відводу «», який 30 вересня 2017-го року спровокував техногенний землетрус силою близько 2 балів та руйнацію лінії електропостачання до м. Трускавець. Висвітлив та показав всі негаразди на підприємстві та загрозу довкіллю, які тут існують. Рівно-ж і події після та навколо цього провалу ( а минуло вже більше як 3 місяці) показали всю провальність дій влади, та навіть, більше – її старання все це якось замнути, заговорити, по простому – нагнати побільше туману. Чому саме так? Давайте спробуємо розібратись.
Отже, провал в Стебнику. Головні причини, очевидно, наступні:
Причина перша. Розробка та реалізація «Комплексного проекту консервації рудника№2 і рекультивації порушених земель в зоні діяльності Стебницького ДГХП «Полімінерал». Проект був виконаний Львівським ВАТ«Гірхімпром» (тепер ТзОВ «Гірхімпром», підконтрольне відомому олігарху Фірташу) за вихідними даними на проектування, розробленими відділенням гірничо-хімічної сировини АГН України, в якому працюють ті ж працівники «Гірхімпрому» – тобто самі собі видавали завдання на проектування самі й проектували ( ще й самі моніторили потім його виконання в додаток до авторського нагляду). Шкідливість цього проекту була очевидна ще на стадії виникнення його як такого. Нагадаємо історію його появи. Сама ідея, правду кажучи, з’явилася з появою на руднику №2 водопритоків. А вже на початку нульових років почалося її активне просування, для чого було використано питання періодичного вимкнення підприємству електроенергії через заборгованість у 2000р. Згодом воно переросло в щоденні шестигодинні вимкнення в грудні 2001р, які нібито привели до переповнення акумулюючих ємностей (т.з.зумпфів), що в свою чергу викликало неконтрольований перетік шахтних водопритоків з дренажного горизонту копальні на нижчележачі горизонти, і як наслідок привело до підтоплення гірничих виробіток ІУ – У горизонтів в кількості 969-1200м3/добу, – тобто виникла аварійна ситуація. А тому, нібито для її стабілізації, було запропоновано здійснити «мокру консервацію» рудника шляхом заповнення його порожнин розсолом, що має приготовлятися на хвостосховищі. Але ж по-перше, відключення електроенергії проводились планово, про них енергопостачальні організації повідомляли заздалегідь; по-друге ( про це ніхто чомусь не згадує) акумулюючі зумпфи були розраховані на значно більшу ємність, чим дебіт розсолів, поступаючих в шахту, зрештою відкачка з них розсолів на хвостосховище проводилось раз на добу протягом години-двох переважно в нічний час. Таким чином, цілком логічно можна констатувати, що затоплення нижчих горизонтів стало результатом бездіяльності та халатності працівників рудника №2 . Тим не менше, вже 20.01.2002р протокольним рішенням наради у заступника Державного секретаря Мінпромполітики України О.Г.Голубова виділяються кошти ВАТ «Гірхімпром» на розробку проектно-кошторисної документації для виконання першочергових робіт по запобіганню розвитку надзвичайних ситуацій техногенного характеру і обов’язкових природоохоронних робіт для збереження екологічної рівноваги в зоні діяльності Стебницького ДГХП «Полімінерал» а також на розробку вже згаданого «Комплексного проекту мокрої консервації…». Дальше ще цікавіше, – блискавично розробляється проект, проходить розмаїті експертизи, з яких головну науково-екологічну оцінку проекту (всі подальші в основному, будівельно-кошторисні базуються на цій оцінці) проводять геологи та географи Київського держуніверситету ім.Т.Г.Шевченка. І вже в березні 2004р він затверджується Постановою Кабміну, яку підписав тодішній Прем’єр-міністр України В. Янукович. Можна тільки здогадуватись, чому це все так швидко відбувалось… Але менше з тим, – важливішим є інше – чому до експертизи «Проекту…» не були залучені компетентні в калійній галузі фахівці та установи, зокрема державне підприємство «Калуський науково-дослідний інститут галургії», який як ніхто інший знає проблеми Стебника? Чому не запросили до аналізу такого важливого проекту іноземних спеціалістів маючих досвід з подібних проблем. Адже мова йде про консервацію родовища із запасами порядка 500млн тн. Відповідь очевидна – ніяка це не «мокра консервація» рудника№2 а затоплення, тобто його ліквідація, бо, (цитую офіційну думку того ж Калуського державного підприємства «Науково-дослідний інституту галургії») : « Цілком очевидно що вживаний термін ( мокра консервація) не коректний. Поняття консервації по відношенню до гірничо-видобувного об’єкту передбачає поновлення його експлуатації в майбутньому. Цілком очевидно, що після затоплення соляного рудника відновити його роботу уже неможливо і усі розвідані в його межах запаси сировини є втраченими. Крім цього це поняття суперечить існуючим нормативним документам …» Про недосконалість та необхідність перерозгляду проеку сказав і Віце-прем’єр С.Кубів, при перебуванні в Стебнику в листопаді 2017р. оскільки «він не носив навантаження мінімізації ризиків екологічної проблематики, яку ми сьогодні маємо»
Ще раз хотів би наголосити, що проект «мокрої консервації» виник саме тому що рудник№2 розпочав затоплюватись самочинно. То й і нехай затоплюється, вирішили причетні до цього посадовці, – а за сам процес можна ще й отримати кошти від держави. Тому -то справжні фахівці, тим більше іноземні, під тим безглуздям не підписалися би ( до речі одні з найавторитетніших в калійній галузі компаній – «Іtal­kali» та ІMC Glob­al які скрупульозно вивчали всі аспекти діяльності «Полімінералу» однозначно вважали що суха консервація рудника№2 правильна і не викликає застережень, і цьому є документальні підтвердження)…Про безперспективність проекту «мокрої консервації» фактично визнав і сам розробник – ВАТ« Гірхімпром», – бо ще у 2006р ( і це на другий рік після початку реалізації проекту) з’явилася стаття у відомій газеті «Дзеркало тижня»( №35 від 16-29 вересня 2006р) де її автори – розробник проекту виконавчий директор «Гірхімпрому» І.Зозуля та автор вихідних даних на проектування керівник відділення гірничо-хімічної сировини АГН України А.Гайдин пишуть буквально наступне : «..На місці рудника№2 можна створити солоне озеро, яке прикрасить цей край і зробить його ще привабливішим для туристів. При цьому витрати на ліквідацію шахти можна зменшити на десятки мільйонів гривень…» зробивши це таким чином : « Виконати кероване обвалення поверхні над рудником №2» а «добрива купимо в Білорусі». Коментарі тут, як кажуть зайві.
Причина друга. Виконання, власне, самих робіт по «Проекту …» (попри всю свою недолугість, він все таки був прийнятий до реалізації, а деякі з його положень навіть були раціональні), розрахованих на 8 років (2004-1012рр). За цей період було затрачено біля 72 млн. грн. з Держбюджету ( за словами того ж першого віце-прем’єра С.Кубіва) які, очевидно, пішли на другорядні роботи, бо головне – тампонаж карсту та планомірне заповнення виробіток та карсту матеріалами з хвостосховища – не було виконане. Як рудник затоплювався хаотично, так і затоплюється донині, а хвостосховище, яке мало бути утилізоване в підземних виробітках рудника№2 і надалі стоїть на своєму місці, несучи потенційну загрозу довкіллю (до закачки хвостів, між іншим, почали приступати лише у 2009р). Всі розмови про недостатнє фінансування державою робіт не витримують критики в силу згаданих причин. До речі, на суху консервацію витрачалось у 2-3 рази менше бюджетних коштів, ніж при реалізації проекту «мокрої консервації», і, тим не менше, вдавалося зберігати рудник для майбутнього.
Причина третя. На превеликий жаль, перехід підприємства в приватні руки у 2013р не покращив ситуації, а продовжив практику безпосередніх попередників – нічого суттєвого не робити. Взагалі, ситуація з приватизацією підприємства досить дивна: пропозиції потенційних іноземних, спеціалізованих в калійній галузі, інвесторів у 2009 та 2013 рр. ( не кажучи вже про 90-роки минулого століття) відміталися під всякими благовидними чи неблаговидними приводами, аж раптом у тому ж 2013р ФДМ України продає його фірмі «Райз» яка входить до холдингу О.Бахматюка (ну явно не спеціалізованим інвесторам, бо з калійною промисловістю вони знайомі тільки через її продукт – калійні добрива). Чому саме йому, і для чого йому це потрібно та ще й із зобов’язаннями фінансувати природоохоронні роботи та реалізовувати «Проект…» власним коштом (фінансування з Держбюджету було припинене в березні того ж 2013 при підготовці «Полімінералу» до продажу) – можна тільки здогадуватись, хоча, цілком можливі варіанти – або перепродати якомусь спеціалізованому інвестору, або просто знищити підприємство, як знищено на сьогодні всю гірничо-хімічну промисловість Західної України (а добрива, витрачаючи колосальні кошти, купуємо в Білорусі, як і передбачив «Гірхімпром»). Як каже один відомий журналіст із-за «порєбріка»-«Совпаденіє? Не думаю». Чи не так?
Результатом всіх цих оборудок і стала цілком прогнозована катастрофа – провал. Зараз же після катастрофи всі почали говорити, що це було прогнозовано, що це повинно було статися. Ну добре, але де ж ви були до цього ? «Гірхімпром» може сказати, шо при моніторингу бачили, що ситуація погіршується, як і бачили на «Полімінералі» – і що зробили? Та нічого, крім чергових нарад, та декларацій. А процес, тим часом ішов до свого логічного завершення – провалу. Причому кошти з Держбюджету все-таки продовжували виділятися.
Не навчило нікого і нічого і серйозне попередження у 2009р, коли в районі провалу під землю пішла р.Вишниця. Тоді також засідали, навіть планували перенести дорогу Т 14-02, лінії електропередач, водогону – та все закінчилося як завжди – вибили додаткові кошти з Кабміну на укріплення русла річки (десь 5,8 млн.грн) та й забули до наступної події.
ЩО Ж ВІДБУЛОСЯ І ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ПРОВАЛУ?
Одразу ж після провалу 30 вересня 2017р (майже одразу – бо тільки 2 жовтня) в Трускавецькій міській раді зібралося чимало дещо розгубленого люду – спеціалістів, представників влади та просто зацікавлених. Одразу стали помітні різні підходи до цієї події, які є актуальними і сьогодні:
  • Трускавецька влада явно зацікавлена у всілякому применшенні масштабів та наслідків події – мовляв все це незначуще, а, найголовніше, – не несе загрози курорту ( її мотиви, звісно, цілком зрозумілі – негативний імідж курорту та втрачені доходи їм не потрібні). Цю позицію в якійсь мірі підтримала і обласна влада, яка, передусім, хоча би за своїм статусом, мала би бути над «містечковими» інтересами і дбати передусім за весь регіон – адже провал, а, головне його безумовний подальший розвиток, загрожує всім, і джерелам Трускавця також. Але трускавецька влада і надалі продовжує відстоювати свої власні меркантильні інтереси, про що свідчать висловлювання очільників про необхідність відкликання в «Полімінералу» ліцензії на розробку родовища. І ось вже стало відомим, що дія ліцензії нібито призупинена… Але чого в цьому більше? Бажання зупинити діяльність підприємства та закрити привабливість для інвестора чи бажання отримати можливість освоювати землі в межах гірничого відводу в рамках створення нової ОТГ «Великий Трускавець»?;
  • Позиція Дрогобицької РДА дивно спокійна, (хоча провал стався на районній землі, а якщо точніше, на землях Болехівської сільської ради, яка ігнорує подію взагалі). Зрештою позицію району можна в якійсь мірі зрозуміти. Адже буквально напередодні провалу, а саме 12 вересня 2017р, на своїй черговій сесії Дрогобицька районна рада з якогось дива приймає Звернення до Верховної Ради України та Кабміну про фінансування природоохоронних заходів (тобто проекту) на «Полімінералі» з Держбюджету. І це при тому що всі прекрасно знають (про це говориться навіть в преамбулі звернення), що «Полімінерал» є приватним підприємством, власники якого при купівлі у держави взяли на себе зобов’язання щодо виконання цих робіт власним коштом. Констатовано також факт припинення «Полімінералом» цих робіт і відсутності достовірної інформації про екологічний стан, через недопущення контролюючих організацій… І тим не менше таке прохання мало місце.Чому? ;
  • Позиція Дрогобицької міської ради взагалі незрозуміла і ніяка. Хоча, разом з тим, не завадила їй прийняти на своїй сесії відозву про перенесення ділянки аварійної дороги на Трускавець, саме через Дрогобич, привівши до ладу за рахунок Держбюджету мало не всі транспортні артерії міста..;
- Виглядає так, що крім Стебницької міської ради та стебницької громади, ця подія та її катастрофічний розвиток нікому не болить. Вимоги Стебника про створення ОТГ з поверненням їй історичної території та наданні їй статусу зони стихійного лиха, вирішення питання з аварійною ділянкою автодороги на Трускавець не беруться до уваги.
Які ж дії обласної влади та Києва? Дивимось:
На сесії обласної ради приймається рішення про виділення 2 480 тис грн для першочергового обстеження території в зоні катастрофи (до речі, загалу невідомо хто, за що і скільки отримав з цих коштів) і прохання до Кабміну про виділення чи то 133 чи 214 млн.грн із резервного фонду на ліквідацію наслідків катастрофи в т.ч. перенесення автодороги Т 14-02, ліній електропередач та водогону (як і в 2009р –хіба що тоді сума становила біля 139 млн.грн ). На вимогу народного депутата від Дрогобиччини Б.Матківського, з питань пов’язаних із Стебницькою катастрофою, проводиться спеціальне засідання одного з ключових комітетів Верховної ради України та до Стебника виїжджає перший віце-прем’єр С. Кубів з дорученням Прем’єра В.Гройсмана розібратись на місці. Вже за його дорученням Львівською ОДА утворюється робоча група з проблем Стебника. До складу групи залучено багато посадовців в т.ч. Трускавецької міської ради, Дрогобицької міської ради та РДА – навіть сільського голову с.Модричі ввели, тільки Стебницького міського голову чомусь «забули». Згодом, після багатьох нагадувань, все таки ввели. До складу групи ввели і науковців – представників ТзОВ «Інститут Гірхімпром», Карпатського відділення інституту геофізики ім.Субботіна НАН України, Інституту геодезії «Львівської політехніки та Івано-франківського технічного університету нафти та газу – все як і анонсквав п.Кубів. «Забули» також залучити чомусь і головну науково-дослідну установу України в калійній галузі – Калуський державний науково-дослідний інститут галургії). Фактично проігноровано і німецьку компанію «K-UТЕК», котра є визнаним фахівцем в калійній галузі , зокрема в моніторингу та вирішенні проблем в зоні діяльності таких підприємств, як «Полімінерал». До слова кажучи. ця компанія своїм коштом (при участі європейських грантів) у 2003-2004рр провела моніторингові роботи на карстонебезпечних ділянках в Стебнику і, фактично передбачивши катастрофічний провал, подала свої пропозиції як Львівській ОДА так і керівництву «Полімінералу» (втім, вони не були прийняті до уваги). Незважаючи на це, після провалу представники компанії оперативно відгукнулися на запрошення Львівської облради, та прибули до Стебника з конкретним планом дій, але - як робочою групою так і ЛОДА цей план, знову фактично проігнорований (і це попри гучні заяви в пресі про співробітництво з цими німецькими фахівцями). Які ж досягнення в робочої групи? На її засіданнях попри дійсно нагальних, розглядалося широке коло питань, деякі з яких не мали і не мають ніякого відношення ні до провалу ні до мінімізації його наслідків. Наприклад – зобов’язати КП «Дрогобичводоканал» розробити ПКД на будівництво напірного каналізаційного колектора від Стебника до районних очисних споруд та разом з КП «Трускавецьводоканал» надати довідку про наявність/відсутність на балансі самопливного каналізаційного колектора від Трускавця до Стебника і т.д. Питання вивчення ситуації з провалом та шляхи його розвитку хоч і розглядались, конкретних результатів не опубліковано. Багато уваги зверталося на розробку нової концепції та проекту консервації рудника №2 (на доручення віце прем’єра С.Кубіва). І хто ж грає першу скрипку у розробці концепції? – а ТзОВ «Інститут «Гірхімпром», автор попереднього провального проекту (правда на додаток йому додали Інститут геофізики ім.Субботіна НАН України, Івано-франківський технічний університет нафти і газу, Національний університет «Львівська політехніка», «Національне агентство управління та випробування космічних засобів ДКА України»). При всій повазі до наукових здобутків цих установ, спеціалістами в калійній галузі їх можна назвати тільки з великою натяжкою.
Ось і все що ми отримали за більш як 3 місяці. Ні слова про потенційну загрозу подальших провалів ні про хоча б гіпотетичні шляхи їх недопущення. І тільки аж 26.01.2018р, прес-служба ЛОДА нарешті оголосила, що стабілізація ситуації поблизу Стебник – на контролі департаменту екології, директор якого п.Гречаник зазначив, що : « У результаті досліджень ми змогли розробити проектно-кошторисну документацію на перенесення автомобільної дороги, лінії електропередач та водогону», «Окрім того встановлено систему для відслідковування в режимі реального часу ймовірних підземних провалів на території рудника№1 і№2, яка складається з двох нахиломірних станцій». А ще ЛОДА звернулася до Кабміну про виділення 214.2 млн.грн для перенесення об’єктів інфраструктури за межі гірничого відводу. І знову всі ці рішення приймаються кулуарно і тими самими особами. Одним словом, все покрите туманом, який має заколисати громаду. І крапка.
Р.S. А тим часом в Калінінградській області РФ ( Східна Прусія) на родовищі полімінеральних калійно-магнієвих руд, аналогічним стебницьким, повним ходом йде будівництво рудника із переробним комплексом. Приватний європейський іноземний інвестор тільки в 2012р придбав ліцензію на розробку родовища, а вже 2020р планує запустити весь комплекс в роботу, вклавши в проект порядка 1 млрд.дол.США. Активно співпрацює з інвестором вже згадувана німецька компанія « К-UТЕК», а Калуський інститут галургії у 2013р на прохання Білоруського інститтуту галургії розробляв вихідні дані на проектування – поскільки в РФ немає таких спеціалістів в цій галузі.. А в нас? Знову наступимо на ті самі граблі?
З.Варивода, к.т.н. чл-кор АГН України

http://protruskavets.org.ua/sontse-v-tumani-stebnyk/

Міський голова Трускавця провів брифінг

Сьогодні, 8 листопада, мер Трускавця Андрій  провів брифінг на теми провалля пустот рудника №2 Стебницького ГХП «Полімінерал» та ситуації з гідромінеральною базою курорту. Участь в брифінгу крім журналістів взяли депутати від різних політичних сил, а також громадські діячі.
По першому питанні особливих питань не виникало, оскільки основний месидж був таким – слід дочекатися висновків фахівців, які зараз на місці досліджують і провалля, і землі біля нього, і стан дороги №1492 Пісочне-Східниця на відтинку від «Візиту» до Сільця. Як каже мер, «попередні дані по Модричах позитивні».
Друге питання щодо співпраці з ПрАТ «Трускавецькурорт» обговорювалося в набагато гарячішій атмосфері, різкі питання задавали міському голові громадські діячі Лев Грицак, Володимир Шиманський, Віктор Пиців та ряд журналістів. Міський голова зачитав проект рішення, який виноситься на завтрашню сесію міської ради (відео можна переглянути в мережі Фейсбук в групі «Трускавець. Оперативно»). З брифінгу можна зробити висновок, що міський голова не збирається відступати від свого наміру продовжувати співпрацю із ПрАТ «Трускавецькурорт», оскільки «потрібно працювати зі всіма господарюючими суб’єктами». Розглядаються варіанти як відновлення діяльності комунальної ГГРЕС, так і активізації консультацій щодо функціонування спільного підприємства з ПрАТом.

http://protruskavets.org.ua/miskyj-holova-truskavtsya-proviv-bryfinh/

Аби унеможливити розмиття карстових порід поблизу Стебника, річку Вишниця скерували у природнє русло

Як інформує прес-служба Львівської ОДА, вчора, 7 листопада, річку Вишниця, що протікає поблизу міста Трускавець, спрямували у природнє русло з метою недопущення подальшого розмиття карстової породи. Підрядники зробили дренаж, а витік ріки скерували в трубу завдовжки 18 метрів діаметром 1000 мм. Попередня вартість робіт склала 160 тисяч гривень. Кошти на проведення цього заходу виділили з резервного фонду обласного бюджету.
Зазначимо, що річка Вишниця протікає біля західної частини міста Стебника-Солець, а також через село Модричі по території виробітку рудника №2 ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал».

Нагадаємо, що нещодавно у Львівській ОДА відбулось засідання комісії ТЕБ та НС, на якому вирішили вжити заходів для унеможливлення потрапляння води в пустоти та підмивання ґрунту.

http://protruskavets.org.ua/aby-unemozhlyvyty-rozmyttya-karstovyh-porid-poblyzu-stebnyka-richku-vyshnytsya-skeruvaly-u-pryrodnje-ruslo/

«Не звернення слід адресувати українському уряду, а притягати до відповідальності за злочинне недбальство!»

/Колишній керівник «Полімінералу» Зеновій Варивода не розуміє, чому влада відкидає пропозицію німецької компанії у моніторингу небезпечних територій./
29 жовтня минув місяць, відколи на шахтному полі рудника № 2 Стебницького гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» утворилось велетенське . Фахівці б’ють на сполох, мовляв, може розпочатися ланцюгова реакція. Під землею, крім ділянки дороги Дрогобич-Трускавець, може опинитися величезна територія, яка межує із селом Модричі. Про це у нашій попередній розмові попереджав колишній керівник «Полімінералу», кандидат технічних наук та член-кореспондент Академії гірничих наук України Зеновій Варивода. Він каже, за місяць, що минув, нічого конкретно не зроблено, а ситуація відчутно погіршується. Чому вирішення проблеми пробуксовує і хто у цьому винен, пан Варивода розповів кореспонденту “ВЗ”.
- Два тижні тому на базі «Полімінералу» відбулася нарада за участі науковців та фахівців Львівської політехніки, ТзОВ «Гірхімпром», Івано-Франківського інституту нафти й газу, Інституту геофізики АН України імені Суботіна та німецької дослідної установи KUTEC. Якого висновку дійшли?
- Кожен із присутніх мав змогу поділитись власним баченням розвитку ситуації на руднику № 2, який, нагадаю, затоплено за проектом, розробленим тоді ще ВАТ «Гірхім­пром» (м. Львів, сьогодні це ТзОВ «Гірхімпром»), а наукову еколого-експертну оцінку виконав геологічний факультет Київського держуніверситету імені Т. Шевченка. В уряді назвали це «мокрою консервацією». Я звик речі називати своїми іменами. Упродовж останніх десятиліть в Україні за проектами вітчизняних науково-дослідних установ відбулася не одна така «консервація». Які наслідки? Що сталося із «Сіркою»? У що перетворили калійно-соляні родовища у Калуші, Солотвиному? Отримали руїни. Там, де видобували калійну руду, екологічну ситуацію не стабілізували. Безпосередній стосунок до цих негативних наслідків мають наші науковці-дослідники. Будемо чесними: не вміємо ми цивілізовано, без трагічних наслідків для довкілля консервувати калійні шахти. Затоплювати, кидати напризволяще вміємо, консервувати – ні. Те, що сталося на руднику № 2 у Стебнику, зайвий раз це підтвердило. А німці вміють, вони це довели всьому світові. Коли йдеться про те, кому віддати «підряд» на проведення моніторингу та розробки компетентних рекомендацій, які б дозволили ухвалити оптимальне рішення щодо теперішніх подій на «Полімінералі» (на ці цілі Львівська обласна рада виділила 1,4 млн. грн.), двома руками голосую за пропозиції німецької компанії KUTEC.
- Чому так агітуєте за цю компанію?
- Репутація цієї дослідної установи говорить сама за себе. У часи мого директорства на «Полімінералі» ми мали з німцями дуже плідні взаємини. Стебник їх зацікавив за аналогією із Тюрингією, де століттями видобували калійну руду. В активі KUTEC – проекти, за якими в Тюрингії успішно завершено видобуток калійних добрив, консервовано шахти зі 170-літньою історією! Коли кілька років тому в поле мого зору знову потрапила KUTEC, яка за кошти землі Тюрингія (75%) і власні кошти фірми (25%) здобула право на реалізацію в Україні проекту MABUWU, я втішився. Йдеться про дослідження, які німці провели на базі двох калійних родовищ – у Калуші та Стебнику. Зі своїми висновками та рекомендаціями вони ознайомили керівництво Львівської обласної ради ще в кінці 2012 року. Німці із точністю до ста відсотків спрогнозували розвиток подій на руднику № 2. Після завершення проекту MABUWU німці ще декілька разів приїжджали до Львова, говорили про важливість моніторингу і запропонували свої послуги в 2015 році. Було представлено кошторис робіт із сумою близько 145000 євро. Німецька сторона була готова на 3 роки помісячно розділити оплату, тобто практично прокредитувати Львівську область… Однак в обласній раді до цих попереджень серйозно не поставились, делікатно “відшили” потенційного рятівника. На недавній нараді у «Полімінералі», яка відбулась за участі українських фахівців та науковців, а також KUTEC, керівник підприємства відкинув пропозицію німців, які виявили готовність хоч завтра розпочати дослідницькі роботи на руднику № 2, застосувавши для цього найсучаснішу апаратуру та обладнання. А знаєте, на якій підставі? Бо не готовий гарантувати її збереженість.
- На недавній сесії Львівської обласної ради оголосили про 214 млн. грн., які виділяються на перенесення із шахтного поля рудника № 2 у Стебнику ділянок лінії електропередач та магістрального водопроводу, які «зачеплені» проваллям. Передбачено фінансування і на вирішення проблеми з дорогою Дрогобич-Трускавець перед самим в’їздом до міста-курорту, бо ця ділянка також потрапила в зону руйнівних впливів згадуваного вже шахтного поля рудника № 2. Отже, віз рушив…
- Але багато питань залишається без відповіді. Не можу зрозуміти пасивної позиції уряду. Саме Кабінет Міністрів, а не Львівська обласна рада, прийняв рішення через Фонд держмайна приватизувати «Полімінерал». Новий власник, який добре розуміється на вирощуванні картоплі, зернових і цукрового буряку, але аж ніяк не на організації видобутку калійної руди (про технологічні тонкощі вже не йдеться), упродовж останніх років продемонстрував повну безпечність та безвідповідальність. Процеси, які відбувалися на руднику № 2, не моніторились, цю справу було кинуто на самоплив. По суті, маємо справу зі злочинним недбальством. Відповідати за це мають не лише виконавці, а найперше – уряд, високопосадовці, які зобов’язані були контролювати дії власника «Полімінералу». Це ж унікальне підприємство! Поклади стебницького калійного родовища сягають 1 млрд. тонн. Половину з них, що залягають у зоні видобутку рудника № 2, ми вже втратили. Близько 100 млн. тонн було підготовлено для доставки на поверхню. Залишається 500 млн. тонн на руднику № 1, який на сьогодні не працює. І новий власник, судячи з його заяв та дій, нічого не робить для того, щоб відродити видобуток та відлагодити збагачення руди. А українське сільське господарство дуже потребує якісного калійного добрива. За моїми даними, Україна щороку потребує від 1 млн. до 1,5 млн. тонн калійних добрив, які купуємо за кордоном. Бог так щедро нас обдарував, а ми кінці з кінцями ледь зводимо.
Стебницьку проблему слід вирішувати комплексно. Це можливо за умови, що сюди зайде інвестор із відповідним досвідом. Подбати про це має уряд. Якщо це станеться, наші гірники отримають роботу на століття вперед. Відповідно, по-сучасному вирішуватимуться й екологічні проблеми. Те, що бачу та чую сьогодні, оцінюю як окозамилювання. Ще у 2006 році обласна комісія з техногенних чи надзвичайних ситуацій (дотепер зберіг копію протоколу того засідання) зобов’язала Службу автомобільних доріг Львівщини перенести ділянку дороги Дрогобич-Трускавець з її теперішньої траси в інше місце, бо з’явилися ознаки утворення провалля – пішли просідання та тріщини покриття. Відповідні служби зобов’язали винести з небезпечної зони лінії електропередач та водогону. З того часу нічого не було зроблено. Боюсь, щоб історія не повторилася.
Валентин Оксенюк, «Високий Замок»
http://protruskavets.org.ua/ne-zvernennya-slid-adresuvaty-ukrajinskomu-uryadu-a-prytyahaty-do-vidpovidalnosti-za-zlochynne-nedbalstvo/

На Львівщині готують об’їзні шляхи та перенесення комунікацій через провалля біля Трускавця

Львівська облрада, заслухавши інформацію щодо ситуації, яка склалася внаслідок обвалу карстових порід у зоні рудника №2 ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», вирішила створити робочу групу із залученням науковців. Робоча група має дослідити причини НС та напрацювати заходи для забезпечення екологічної рівноваги в області.
Це рішення депутати прийняли на сесії 25 жовтня, передає кореспондент IA ZIK.
Депутати звернулися і до правоохоронців з вимогою притягнути до відповідальності осіб, що своїми діями чи бездіяльністю призвели до НС на території Львівської області.
Окремо обранці звернулися до «Львівобленерго», Служби автодоріг та водопостачального підприємства щодо заходів із забезпечення мешканців населених пунктів, у тому числі міста Трускавця, світлом, водою та забезпечення альтернативних шляхів руху транспорту. Сільські ради та міськраду Трускавця депутати закликали призупинити видачу земельних ділянок у зоні надзвичайної ситуації.
Фонд держмайна обласні обранці закликали вжити заходів щодо виконання інвестиційних зобов’язань під час здійснення приватизації стебницького «Полімінералу».
Як повідомлялося, Фонд держмайна в особі заступника голови фонду Юрія Нікітіна захищає приватного власника ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», де на території недіючого рудника №2 сталося . Доповідь Ю.Нікітіна заслухали на сесії 25 жовтня. Власник стебницького «Полімінералу» закликає відселяти людей з території НС.

http://protruskavets.org.ua/na-lvivschyni-hotuyut-objizni-shlyahy-ta-perenesennya-komunikatsij-cherez-provallya-bilya-truskavtsya/

У Стебнику обговорили проблеми «Полімінералу»

У п’ятницю, 13 жовтня, у Стебнику, на ГХП “Полімінерал” відбулось засідання наукових інститутів, дотичних до вивчення проблем цього підприємства. Про це інформує наше власне джерело. В засіданні взяли участь представники німецької фірми «K-utec Salt Tech­nolog­ies», ТзОВ “Інститут “ГІРХІМПРОМ”, ЛНУ ім. Франка, Львівської “Політехніки”, Івано-Франківського університету нафти і газу, Інституту геофізики ім. Суботіна, міський голова Стебника та голова РДА Дрогобицького району, нинішні та колишні посадовці «Полімінералу» (Коваль, Варивода, Фаб’як та ін.). В кінці засідання прибули очільники обласних департаменту екології та екоінспекції.
Як зазначив голова Дрогобицької РДА Володимир Шутко, до влади звертаються люди, які після побаченого провалу над рудником № 2 бояться їздити дорогою Трускавець-Дрогобич на відтинку від «Козацького Хутора» до повороту на Львів через загрозу нового провалу. Науковці запропонували сейсмічні, деформометрометричні і геодезичні варіанти вирішення проблеми. Як зазначають науковці, ймовірність потрапити у провал при проїзді через дану дорогу є в тисячу разів меншою за ймовірність потрапити у ДТП за межами цього відтинку дороги науковці вважають, що не можна допустити посилення панічних настроїв, адже насправді ситуація накручується, а ймовірні небезпека не є аж такою великою, як це подають окремі недобросовісні ЗМІ.

http://protruskavets.org.ua/u-stebnyku-obhovoryly-problemy-polimineralu/

Обвал землі біля Стебника. Коментар спеціаліста


Доводжу до відома тих, кого дійсно цікавить тема обвалу землі біля Стебника, що:
1. Заливання рудника № 2 водою почав не «Гірхімпром», а Стебницьке ДГХП «Полімінерал» у жовтні 2000 р. – у час, коли підприємством керував Зиновій Варивода. Як директор підприємства він нічого не зробив, щоб не відключали електроенергію для помп, які викачували воду, не осушив залиті виробки, хоча на той час це все було у його владі, а довів ситуацію до засідання урядової комісії.
2. Рішення про мокру консервацію (затоплення) рудника № 2 у січні 2001 року приймала урядова комісія, коли директором Стебницького ДГХП «Полімінерал» був Зиновій Варивода. Це було задовго до затвердження у 2004 році «Комплексного проекту консервації рудника №2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП “Полімінерал”», який у 2002-2003 рр. розробляв «Гірхімпром».
3. «Гірхімпром» – це проектний інститут, який не має ніякого відношення до затоплення: що йому замовляють, те він і виконує. «Комплексний проект консервації рудника №2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП “Полімінерал”» не «Гірхімпром» собі придумав, а виконував на замовлення та згідно із технічним завданням Стебницького ДГХП «Полімінерал». Тоді Зиновій Варивода, вже не був директором, але зайнявся звинуваченням всіх і вся в усіх смертних гріхах, забуваючи про свої (дивіться пункти 1 та 2).
4. Незважаючи на це, буду об’єктивним – Зиновій Варивода як директор робив усе, що в його силах. Навіть знайшов інвесторів: «Італкалій» та «Глобал», які, як виявилось згодом, як і багато інших виявились мильними бульбашками.
5. Якби на Стебницькому «Полімінералі» були запаси сильвінітових руд співрозмірні із запасами каїнітових – біля 1 млрд тонн, із вмістом К2О більше 60%, то тут не було б жодних проблем з потенційними інвесторами – підприємство би викупив Ахметов, Коломойський або Пінчук, збільшив потужність удвічі до 5-7 млн тонн по руді на рік, люди мали б роботу, місто і держава прибутки, а усі екологічні проблеми більш-менш вирішувались.
6. Але Стебницький «Полімінерал» як і Калуський калійний завод, у нас не Уралкалій чи Белкалій, не кажучи про канадські калійні гіганти на сильвінітових родовищах. У нас родовища із каїнітовими рудами, що містять біля 10% К2О, до 35% NaCl та до 20% глини. Як бальзам на душу, скажу, що тут є і сульфати, і магній, і мікроелементи, але, повірте, з мізерним вмістом калію, височенними концентраціями кам’яної солі та глини вони є такими як є: важко збагачуються, половина цінних компонентів іде у відходи, з 1 тонни руди при технології збагачення, яка використовувалась на збагачувальній фабриці до 1983 р. відходів утворювалось 0,7-0,8 тонн.
7. Такі руди з економічної точки зору могла збагачувати тільки совітська планова економіка – саме тоді «Полімінерал», точніше калійний завод був прибутковим, коли продавав по рознарядці колгоспам сиромелений каїніт з рудника №1 та калімаг-30 з рудника № 2. Але ринкова економіка розставила усе на свої місця. І про це треба людям говорити, а не пересмикувати факти.
8. Сиромелений каїніт є досить непоганим дешевим місцевим калійно-магнієвим добривом, придатним до застосування в умовах гумідного клімату: переважання опадів над випаровуванням. У таких умовах кухонна сіль вимивалась з ґрунту при внесенні каїніту атмосферними опадами. Якби сиромелений каїніт застосувати на півдні України, то це б привело б до посилення засолення ґрунтів.
9. Мені було поставлене таке запитання: «…Якщо я вірно Вас розумію, Ви володієте інформацією як цей карст на сьогоднішній момент виглядає і з цього робите висновки, що дорогою можна користуватися». Відповідаю. Так, я знаю, де розвивається техногенно-активізований карст в межах гірничого відводу рудника № 2. Цю проблему я вивчаю 12 років. У 2006-2007 рр. мною методом експериментального моделювання доведено, що цілики між камерами на ділянках водопритоку зруйнуються при затоплені агресивними розсолами. Після того як у жовтні та листопаді 2014 року спостерігалося підняття рівнів затоплення на 3 м (у 10 разів) та 2,5 м (у 8 разів більше за пересічні значення), фахівці ГХП «Полімінерал» спочатку не повірили прогнозам науковців «Гірхімпрому» про обвал ціликів, сподіваючись, що це зростання водопритоку пов’язане із появою нових контурів живлення карстового водоносного горизонту, я два місяці проводив обстеження по доступним гірничим виробках прогнозованих зон обвалення. Лише 30 грудня 2014 р. прямими польовими спостереженнями було виявлено відсутність ціликів. 15 січня 2015 р. задокументовано обвалення 5 ціликів рудника № 2 на 1-му та 2-му горизонтах в районі камер № 108-109-110-111-112-113 пласта № 10 ПД-Сх, а також міжгоризонтної стелини наслідком чого стало формування склепіння стійкої рівноваги та доказано що воно простоїть максимум 2-3 роки. Після того як факт руйнування ціликів та міжгоризонтної стелини був доведений прямими спостереженнями, наприкінці січня 2015 р. доступ для спостережень у рудник № 2 був закритий, а місце майбутнього провалу огородили. Це така інформація до відома, як отримують знання про карст і свою компетентність у цій царині.
10. 6-10 листопада 2017 року у Трускавці відбудеться четверта міжнародна науково-практична конференція “Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування”. Там я буду мати доповідь «Динаміка водопритоків, розвитку техногенно-активізованого карсту та прогнозованого провалу 30 вересня 2017 р. у зоні впливу рудника № 2 Стебницького ГХП «Полімінерал».


Василь Дяків, кандидат геологічних наук, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ імені Івана Франка, старший науковий співробітник ТзОВ «Інститут «ГІРХІМПРОМ», член-кореспондент академії гірничих наук України
http://protruskavets.org.ua/obval-zemli-bilya-stebnyka-komentar-spetsialista/

Останнє попередження для Трускавця, – що ж буде далі у світлі катастрофічного провалу грунтів у Стебнику? (чи станеться повномасштабна катастрофа чи якось пронесе)

Мову будемо вести про подію, яка буквально потрясла довкілля в нашому регіоні як в прямому розумінні (земну поверхню та ряд вископоверхових будівель Трускавця, в меншій мірі приватну забудову Стебника в мікрорайоні Солець), так і в переносному (суспільну думку).
Епіцентр цієї події знаходився в зоні гірничого відводу ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» на межі 2-ої сантарно-захисної зони охорони джерел мінеральних вод міста–курорту Трускавець. Внаслідок обвалу близько 1,0 млн. тн грунту утворилося провалля діаметром приблизно 300м, глибиною біля 50 м. Одноразовий обвал такої маси грунту спричинив точковий техногенний землетрус силою 2 бали, який відчули жителі Трускавця та Стебника. При цьому була зруйнована лінія електропередач, яка живила частину м.Трускавець. Даний поштовх було зафіксовано Львівською Сейсмостанцією.
На наступний день, одразу після цієї події, постало логічне запитання – а що, власне кажучи, це було? З уст деяких високопосадавців ми почули майже категоричний висновок про те, що цей обвал викликаний справжнім землетрусом, епіцентр якого знаходився на глибині десь два-чотири км. від поверхні землі в місці розташування «Полімінералу». При цьому з локалізацією епіцентру високопосадовці так і не визначилися по сьогоднішній день. Озвучувалися різноманітні версії локалізації: то в с.Нагуєвичі, то в районі дамби хвостосховища «Полімінералу». Версії сумнівні. Візьмемо, наприклад, версію про епіцентр землетрусу в районі дамби хвостосховища «Полімінералу». Уявляєте що би було? З вирогідністю 100% повторилася б ситуація, яка мала місце у далекому 1983 р, коли та ж дамба була частково зруйнована, в наслідок чого величезна кількість вісокомінералізованих розсолів попало до р. Дністер, завдавши колосальні збитки економіці України та Молдови). Доречі, всі землетруси у нашому регіоні походять виключно з сейсмічно-активного району Вранча, що знаходиться в Румунії, а там сейсмічної активності в період 29-30-вересня зафіксовано не було. Але логіку високопосадовців деколи важко зрозуміти. В нашому конкретному випадку, здається, спрацював принцип «моя хата з краю, нічого не знаю, у всьому винна підземна стихія».
Але повернемося від міфічних версій до реальності. Стебницький «Полімінерал» експлуатавав родовише полімінеральих калійно-магнієвих солей в межах гірничого відводу, що знаходиться на території Дрогобицького району поблизу Трускавця та, власне, у м.. Згаданий провал утворився на землях Болехівської сільради (уявляєте де Трускавець, а де с.Болехівці). Частина гірничого відводу розташована на землях Модрицької сільради, де також може статися провалля. Так от, на різноманітних нарадах та засіданнях, які проводилися під егідою Львівської ОДА та Львівської облради з приводу цієї події, щось не видно було активної позиціїї посадовців з району та м.Дрогобича (наприкад голова Болехівської сільради, на землях якої і стався обвал взагалі проігнорував їх). Найбільшу ж активність та дієву участь брали очільники Трускавця та Стебника і це й зрозуміло – адже будь які надзвичайні події в місті–курорті чи його околицях боляче б’є по іміджу Трускавця і Стебника. Але в погоні за доброю репутацією Трускавець часто запускає фейки, які не мають під собою жодної основи. Так, наприклад, у Трускавці не бачать небезпеки для міста та його мінеральних вод і ледве не мріють про утворення озера з високомінералізованою водою… Хочеться запитати: Панове, та у вас вже є одне озеро з мінералізованою водою на місці невеликої затопленої озокеритової шахти на Помірках (ще за Польщі тут було облаштовано прекрасний лікувально – оздоровчий комплекс) і що?
Та повернемось до нашого обвалу. Цілком закономірно, що кожного з членів навколишніх громад, передусім, (та й не тільки, за цію подією пильно спостерегають як в Польщі, так і в Молдові), цікавлять три питання – що сталося, чому так сталося і що нас чекає.
З першим (що сталося) здається, все зрозуміло – стався колосальний обвал грунту в районі виробіток рудника №2 Стебницького «Полімінералу», а саме на карстовому утворенні.
На інші два питання також спробую дати відповідь.
Отже, чому так сталося?
Почалося все в далекому 1978р. після Бухарестського землетрусу в Румунії, (з епіцетром в районі Вранча). В результаті землетрусу сталася зміна гідрологічного режиму на цьому руднику та було виявлено водопритоки, дебет яких швидко збільшувався і згодом застабілізувався на величині біля 1000 куб м на добу (приблизно 300 тис куб м в рік). Саме по собі поступлення води в соляну копальню (а калійний рудник є також соляною копальнею) є аномальним явищем і загрожує її подальшому існуванню. Тим більше що водопритоки на цій копальні були пов’язані з поверхнею і акумулювали всі поверхневі води, утворивши велетенську «депресійну лійку», що й стало причиною утворення підземного карсту. Від самого початку виникнення водопритоків з ними велася послідовна боротьба. Були виконані відповідні науково-пошукові та проектні роботи із залученням найкращих спеціалістів тодішнього Союзу. Суть заходів полягала в створенні водонепроникних перемичок, які би локалізували ділянку водопритоків, її послідовний тампонаж, перехопленні водопритоків, акумуляції їх в підземних ємностях («зумпфах») і подальшій подачі їх на поверхню в існуюче хвостосховище відходів збагачувальної фабрики. З 01.01.1988р рудник був зупинений і перебував у стадії консервації. З метою подальшої утилізації цих вод (фактично вже розсолів, бо води поступаючи з поверхні насичувались солями, розчиняючи шахтні породи) було споруджено дослідно-промислову установку закачки їх до відпрацьованих підземних газових горизонтів в с.Кавсько Стрийського району. Забігаючи наперед, хотілося би відзначити, що відповідні технічні рішення прийняті знайшли схвалення іноземних спеціалістів, які в різний час проводили вивчення «Полімінералу» з метою створення спільного підприємства з виробництва мінеральних добрив. Виконання розроблених заходів дозволяло убезпечити рудник від загибелі, тобто затоплення. Після зупинки збагачувальної фабрики «Полімінералу» на реконструкцію, виконувалися лишень необхідні природоохоронні роботи ( в т.ч. по перехопленню і відкачці поступаючи вод). Це дозволяло зберігати рудник зі всіма запасами руди - більш як 100 млн тн ( тільки підготовлених до виїмки запасів було 8 млн тн) до наступної експлуатації. Ці роботи фінансувалися із держбюджету, спочатку Союзу, а з 1992р – України. Причому, якщо на перших порах фінансування виділялося окремими постановами Кабінету міністрів, то з середини 90-х років було передбачене постійне фінансування окремим рядком в Держбюджеті. Зрозуміло, що фінансування завжди було недостатнім і підприємство, щоби виконати хоча б мінімально необхідний об’єм робіт, направляло на це ще й власні кошти, отримані в результаті своєї господарської діяльності ( від 20 до 50 % ).
Однак, з 2002 р. ідеологія консервації рудника різко змінюється. Під надуманим приводом про періодичне відключення електроенергії, приймається рішення про «мокру» консервацію рудника, а фактично його затоплення. Чому говоримо про «надуманість» приводу? А тому, що періодичні відключення електроенергії були і до того, зрештою вони були завжди і мали плановий характер (енергопостачальні організації про них повідомляли заздалегідь). До того ж, на руднику була передбачена система ємностей «зумпфів», яка акумулювала поступаючі в копальню води і мала як мінімум трьохдобовий запас по об’єму. Відкачка вод з копальні проводилась як правило не безперервно, а після заповнення зумпфів, щоби забезпечити оптимальну роботу насосів. Отже, справа тут, очевидно, в іншому – елементарному недбальстві і відсутності контролю посадових осіб за виконанням необхідних робіт. Або, простими словами – не зауважили як переповнилися зумпфи і води самопливом почали заповнювати шахтні виробки. А коли зауважили, то було вже пізно - затопило 5-й та частину 4-го горизонтів рудника. Ось тут і виникла ідея «мокрої» консервації: як воно вже топиться, то давайте ми й узаконимо цей процес, щоби не відповідати, тобто затопимо – і кінці у воду…( до цього ж додалася ще й аварія на цьому руднику, коли в клітьовий ствол упав шахтний 12-тонний електровоз, вивівший повністю його з ладу – цю історію тихенько зам’яли). І, о диво, таке рішення блискавично приймається, не чекаючи ні на якесь хоч би більш менш розумне обґрунтування. Ті ж самі люди, які ратували і обгрунтовували необхідність сухої консервації раптом «прозріли» й проголосували за «мокру» консервацію, а фактично за ліквідацію рудника (термін «мокра консервація» видумали тому, що чинне законодавство забороняє ліквідувати копальні де ще є невідроблені запаси сировини). Сталося можливим це ще й тому, що в ній були зацікавлені інстанції які мали до цього відношення. Так, наприклад, Міністерство промислової політики України. Здавалося би поважна установа, до сфери управління якої входило підприємство «Полімінерал» ( як до речі і вся гірнича хімія України ) мала би зробити все від неї залежне щоб галузь працювала та розвивалася. Але ж ні – під проводом міністерства галузь успішно припинила своє функціювання. Немає вже ні Яворівської ні Роздільської «Сірки», через рік після «Полімінералу» припинив свою діяльність калійний завод «Оріани» в Калуші… Чи ж не дивно це? Кому ж це вигідно ? Відповідь тут до банального проста – російським та білоруським виробникам, які стали монополістами на українському ринку, а ємність нашого ринку тільки по калію становить 1,5-2млн тн в рік). Головним ідеологом та натхненником нищення цілої галузі стала ще одна «поважна» установа – львівський науково-дослідний та проектний інститут «Гірхімпром». Установа, яка би мала першою волати на захист вітчизняного виробника, навпаки, успішно штампує сумнівні проектики, успішно на цьому заробляючи. Місцеві органи влади теж займають пасивну позицію, ніяк не реагуючи на відвертий дерибан бюджетних грошей.
Дана ситуація в Стебнику призвела до вкрай загрозливого стану. В результаті безконтрольного затоплення, а що цей процес саме неконтрольований підтвердила знана німецька фірма UTEC, яка в 2010-2013 рр під егідою Львівської облради проводила тут моніторінг за рахунок європейських коштів. Ця ж компанія, усвідомлюючи всі ризики, які несе бездіяльність піприємства в плані котролю за ситуацією, ще в березні 2017 року звернулася до тієї ж Львівської облради з пропозицією вести такий контроль за рахунок німецького фонду допомоги Україні. І що ви думаєте? Пройшло 6 місяців, а реальних зрушень з українського боку так і немає… повстала можливість техногенної катастрофи – катастрофічний обвал грунту в районі підземного карсту.
Крім цього:
-підприємство практично повністю припинило основну діяльність;
-фінансування на природоохоронні заходи збільшились майже в 4 рази;
-скоротилися робочі місця в в кілька разів;
-практично повнісю зруйнована і розпродана інфраструктура підприємства (чого вартий лише продаж трубопроводу і скважин дослідно-промислової установки в с.Кавсько вартістю біля 30 млн ще радянських рублів);
Можна ще перелічувати втрати від такої діяльності, але головний висновок із цього очевидний :
Абсолютно свідомо за рахунок Держбюджету знищено :
- рудник із запасами калійної руди 100 млн. тн, такий випадок унікальний в світі.
- Інфраструктуру підприємства, як транспортну так і енергетичну.
- унікальну дослідно-промислову установку в с.Кавсько. і т.д. .
В результаті так і стоїть заповнене вщент хвостосховище, вміст якого, згідно з проектом мокрої консервації мав би бути переміщений в його підземні виробітки Рудніка №2.
Нічого не змінилося і з приходом нового власника у 2013р. Відповідно до угоди купівлі –продажу між ФДМ України та компанією «Райз», яка належить відомому олігарху п.Бахматюку, покупець зобов’язувався виконувати власним коштом природоохоронні заходи та інвестувати 1 млрд грн у відновлення підприємства. І що, хоч щось зроблено? – Нічого! Абсолютно. Сьогодні після обвалу представники власника почали говорити про недолугість проекту і т.д. і т.п.. Але постає резонне питання – а що ви купували і для чого? Чому не був проведений серйозний екологічний аудит? А сьогодні всі ці розмови викликають просто огиду.
От все це все й привело до обвалу грунту в районі карсту Рудника №2. Обвалу, про можливість якого попереджали вже декілька років, практично з часу виникення самої ідеї мокрої консервації, та реакції ні від органів влади ні від контролюючих органів – жодної!
Отже, питання третє. Що буде?
Як і зазначалося в попередженнях, обвал поверхні може буте набагато сильніший від того що стався, і може спричинити набагато сильніший поштовх, ніж той що стався. Під землю підуть автомобільна дорога до Трускавця, лінії високовольтних електропередач ( 110 і 220кв), водогін до Дрогобича, мотель «Візит» (до речі, а хто ж дав дозвіл на його побудову?).
Обвал приблизно по лінії «Новоутворений провал – с.Модричі» обов’язково буде – процес пішов. Зупинити його вже неможливо! Головне завдання сьогодні мінімізувати його наслідки, бо в гіршому випадку вони можуть призвести до зміни гідрологічного режиму в регіоні, що тягне за собою загрозу мінеральним водам Трускавця і гірничим виробіткам Рудника №1 «Полімінералу», що роташовані безпосередньо під житловою забудовою м.Стебник, залпового викиду високомінералізованих вод в мережу р.Дністер, руйнації дамби хвостосховища з аналогічним результатом – повторенням аварії 1983р.
Пройшло 10 днів від обвалу. І що ж зроблено? Крім розмов (часто пустопорожніх) хіба замовлено обстеження небезпечної зони кільком організаціям, в тому числі ( о диво!) і сумновідомому «Гірхімпрому» і заборонено рух вантажного транспорту на автодорозі на Трускавець. А що ж легковики та маршрутки? Хіба не провокують обвал і тим самим не ставлять під загрозу людські життя? От і все, що спромоглися зробити.
А процес руйнації поверхні та утворення провалу йде. І нема на то ради.


К.т.н,чл.Кор Академії гірничих наук України З.Варивода

http://protruskavets.org.ua/76747/